Інклюзивна освіта в Україні

1 Січня, 2021 dnz3_sumy_ua Коментарі відсутні »
Інклюзія - ДНЗ №8 "Кленочок"

Нормативно-правове забезпечення інклюзивної освіти

1. Конвенція ООН «Про права інвалідів»

2. Конституція України

3. Закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про охорону дитинства», «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»

4. Постанова КМУ «Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» від 15.08.2011 №872

5. Постанова КМУ від 12.03.2003 №305 «Про затвердження Положення про дошкільний навальний заклад» (із змінами)

6. Лист МОН молоді та спорту № 1/9-1 від 02.01.13 року «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання»

8. Про організаційно-методичні засади забезпечення права на освіту дітям з особливими освітніми потребами від 08.08.13 № 1/9-539 МОН України

9. Інструктивно-методичний лист МОН України «Організація інклюзивного навчання у загальноосвівтніх навчальних закладах» від 18.05.2012 №1/9-384

10. Методичний лист МОН України «Психологічний і соціальний супровід дітей з особлвиими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання»

11. Лист МОН України від 12.10.2015 №1/9-487 «Щодо орагнізації діяльності інклюзивних групп у дошкільних навчальних закладах».

12. Наказ МОН України від 01.10.2010 №912 «Про затвердження Концепції розвитку інклюзивного навчання»

13. Наказ Мон Украхїни від 23.07.2013 №1034 Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року.

14. Наказ МОН України від 14.06.2013 №768 «Про затвердження плану заходів, щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі дітей-інвалідів».

15. Наказ МОН України від 04.06.2013 №680 «Про організацію діяльності психолого-медико-педагогічних конкультацій»

16. Наказ МОН України від 06.02.2015 №104/52 «Про затвердження Порядку комплектування інклюзивних груп в дошкільних навчальних закладах»

17. Литс МОН України від25.06.2020 №1/9-348 “Щодо створення інклюзивного освітнього середовища в закладах дошкільної освіти”

18. Литс МОН України від 05.08.2019 “Методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами в закладах освіти в 2019/2020 н.р.”

Інклюзія (включення) – процес збільшення ступеня участі всіх дітей у соціальному житті, в різних програмах.

Інклюзивна освіта– це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права діте на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

Особливості інклюзивної дошкільної освіти

Аналіз закордонної практики свідчить, що інклюзивна освіта передусім є можливістю для дітей з нерізко вираженими особливостями психофізичного розвитку. Це, зокрема, окремі форми затримки психічного розвитку, певні мовленнєві відхилення, зниження слуху чи зору, нескладні опорно-рухові вади, порушення емоційно-вольової сфери. Якщо такі діти мають збережений інтелект, самостійно себе обслуговують, адекватно контактують з однолітками, мають сімейну підтримку, то, за умови фахового психолого-педагогічного супроводу, вони цілком можуть засвоювати культурний досвіт у середовищі нормотипічних дітей-однолітків. Найпершими, хто помічає проблеми та труднощі у розвитку дитини є батьки, лікарі-педіатри, вихователі. Тому дуже важливо, щоб вони не зволікали, не чекали на спонтанне усунення особливостей, а звернулися до фахівців. Консультацію щодо раннього розвитку дитини, створення необхідних для неї умов, за необхідності – і допомогу, можна одержати у інформаційно-ресурсних центрах (ІРЦ). Для цього батькам не потрібно жодних направлень і дозволів. Вони можуть відвідати ІРЦ з власної ініціативи. Чим раніше дитина одержить необхідну допомогу (педагогічну, психологічну, медичну), тим легше буде структура її порушень, тим краще вона розвиватиметься. Важливо, щоб і вихователі дошкільних закладів вчасно помічали проблеми поведінки дітей, труднощі у навчанні і радили батькам відвідати спеціалістів ІРЦ. Саме вони допоможуть визначити, що спричинило труднощі у розвитку дитини, порадять, які умови створити у сім ї, дитячому садку; нададуть корекційну допомогу або порадять спеціальний заклад для цього. Приймати рішення про заклад для дитини з особливоми освітніми потребами будуть батьки разом із фахівцями ІРЦ.

Фізичний розвиток і фізичне виховання дітей дошкільного віку

9 Грудня, 2020 dnz3_sumy_ua Коментарі відсутні »

У дошкільному дитинстві закладаються основи здоров’я, виховуються основні риси особистості людини. Сім’я та дошкільний заклад мають створити сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про людський організм, опанування санітарно-гігієнічних навичок. Дитина повинна поступово вчитися бути творцем досконалості свого тіла, здоров’я. Міцне здоров’я є запорукою розвитку дитини в інших особистісних аспектах.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку — систематичний вплив на організм дитини з метою його вдосконалення, зміцнення здоров’я, формування рухових навичок і фізичних якостей.

У перші шість-сім років фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини.

Дошкыльний заклад має широкі й різноманітні можливості для забезпечення реалізації таких завдань фізичного виховання дошкільників:

— зміцнення здоров’я;

— забезпечення гармонійного розвитку організму;

— розвиток рухових умінь, навичок і фізичних якостей (сили, спритності, витривалості, гнучкості тощо);

— підвищення фізичної та розумової працездатності;

— загартування організму;

— прищеплення культурно-гігієнічних навичок, формування уявлень про здоровий спосіб життя;

— виховання потреби у заняттях фізичною культурою і спортом.

Фізичний розвиток у дошкільному віці є особливо стрімким. З огляду на це фізичне виховання має бути своєчасним, методично правильно організованим.

Фізичне здоров’я є головною умовою духовного і морального здоров’я дитини. У період дошкільного дитинства закладається фундамент здоров’я, формуються життєво необхідні рухові навички, вміння, розвиваються важливі фізичні якості, що свідчить про необхідність правильного фізичного виховання, яке має сприяти оздоровленню і повноцінному розвитку дитини.

Фізичний розвиток — процес зміни морфологічних і функціональних ознак організму, основою якого є біологічні процеси, зумовлені спадковими генетичними факторами, умовами зовнішнього середовища і вихованням.

Показниками фізичного розвитку є:

— антропометричні та біометричні дані: зріст, маса тіла, життєва ємкість легень, об’єм грудної клітки;

— розвиток основних рухів (ходьби, бігу, стрибків, метання, лазіння та ін.);

— рівень фізичних якостей (швидкості, спритності, сили, витривалості, гнучкості);

— рівень показників формування постави (вигинів хребта, відстані між кутами лопаток та ін.).

Ріст і розвиток дитини — не тотожні процеси: ріст — це збільшення розмірів тіла та окремих його частин, а розвиток — диференціювання тканин і органів. Дитина росте і розвивається нерівномірно. В періоди сповільнення темпів росту інтенсивніше відбуваються процеси диференціювання тканин і формоутворення, а в періоди інтенсивного росту дещо сповільнюються темпи розвитку. Однак процеси розвитку і росту взаємопов’язані та неперервні, їх черговість і послідовність значною мірою визначають вікові особливості дітей.

Людський організм є цілісною біосоціальною системою, що існує в єдності з навколишнім середовищем і регулюється центральною нервовою системою. У процесі фізичного розвитку постійно взаємодіють чинники спадковості та середовища, визначаючи особливості організму. За вченням російських фізіологів І. Сеченова та І. Павлова, зовнішнє середовище впливає на розвиток вроджених даних організму, регулює його функціональні можливості. Взаємодія чинників спадковості й середовища обумовлює особливості будови тіла, вищої нервової діяльності, здібностей дитини.

Дитина приходить у світ з певними вродженими задатками і можливостями, а її повноцінний фізичний і психічний розвиток потребує з перших днів життя виховного впливу, спрямованого на формування особистості в єдності фізичних і психічних проявів. Інтенсивний ріст і розвиток організму дитини дошкільного віку вимагають особливих умінь і старань дорослих. Висока пластичність нервової системи дає змогу систематично впливати на організм дитини, розвивати вроджені задатки, створювати необхідні умови для розвитку нових якостей організму.

Фізичний розвиток дитини пов’язаний також із режимом рухової активності, яка є біологічною потребою організму і може бути задоволена в процесі фізичного виховання. Відомий французький лікар XVII ст. Тіссо стверджував, що «рухи за своєю дією можуть замінити будь-які ліки, однак усі лікувальні засоби світу не спроможні замінити дії руху». В дошкільному віці рухова діяльність дитини є одним зі стимулів розвитку всіх функцій організму, вдосконалення резервних можливостей його фізіологічних систем.

Уміло організована дорослим рухова діяльність є передумовою удосконалення функцій усіх систем, адже, як стверджувала російський гігієніст і педагог Лідія Чулицька, рухи є фундаментом розвитку дитини.

Отже, фізичне виховання сприяє повноцінному фізичному розвитку дитини, підвищенню рівня функціональних та адаптаційних можливостей організму.

Фізичне виховання пов’язане з іншими виховними аспектами, оскільки, як зауважував В. Сухомлинський, турбота про здоров’я дитини є не просто комплексом санітарно-гігієнічних норм і правил, а передусім турботою про гармонійну повноту всіх її фізичних і духовних сил.

Стан здоров’я дитини є передумовою її успіху в будь-якій діяльності, адже повноцінний фізичний розвиток забезпечує загальну високу працездатність організму. Рухова діяльність сприяє розвитку системи аналізаторів, активізує роботу органів чуття, прискорює розвиток мовлення, допомагає формуванню розумових дій. Дитина вправляється у пізнанні навколишнього світу, у неї розвиваються просторові уявлення, розширюється кругозір. Заняття фізичною культурою і спортом загартовують її волю, активізують емоційну сферу.

Правильна організація фізичного виховання дітей сприяє пробудженню у них інтересу до рухової активності взагалі, а також до конкретних видів фізичних вправ. Розвиток інтересу до рухів відбувається на основі життєвої потреби дитини бути сильною, сміливою, спритною. Здорова, фізично розвинена дитина, як правило, вірить у свої сили, бадьора, життєрадісна, повноцінніше опановує принципи шляхетної поведінки у взаємодії з однолітками і дорослими, дбає про гармонійність свого буття, уважна до інших людей.

Поради батькам щодо роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку

15 Листопада, 2020 dnz3_sumy_ua Коментарі відсутні »
Особливості психічного розвитку дітей із ЗПР - ДНЗ №52

Причин, які зумовлюють затримку психічного розвитку у дітей, багато.

Це можуть бути:

–         несприятливі умови виховання;

–         спадкова схильність;

–         довготривалі хронічні захворювання у ранньому дитинстві;

–         порушення функціонування мозку, що виникають ще під час внутрішньоутробного розвитку;

–         ускладнені пологи.

Затримку психічного розвитку можуть спричинити різноманітні чинники. Час виникнення, глибина, особливості прояву цього відхилення у психічному розвитку дитини різні. Батькам дуже важливо вчасно помітити та докласти зусиль для їх усунення упродовж перших 6-ти років життя, оскільки цей час – визначальний для майбутнього успішного навчання дитини у школі та й усього її подальшого життя.

Якщо ви помітили, що ваша дитина відстає у розвитку, проконсультуйтеся із сімейним лікарем (слух, зір), лікарем-неврологом, дитячим лікарем-психіатром, неврологом,психологом, проте пам’ятайте, подальший розвиток вашої дитини найбільше залежить від вас.

Не сподівайтеся, що затримка психічного розвитку (ЗПР) мине сама по собі, або що ви, доклавши зусиль, зможете швидко подолати це відставання.

Важливо не забувати: кожна дитина – індивідуальність, яка потребує особливого підходу, має притаманний лише їй темп та специфіку розвитку, свої можливості.

Розвиваючи дитину із ЗПР, Сак Т.В., Марчук Т.Ф., Прохоренко Л.І. рекомендують скористатися такими порадами.

  • Усуваючи відставання у розвитку дитини, звертайте увагу на всю її психічну сферу. Роботу з дитиною слід починати зі збагачення чуттєвого пізнання навколишнього світу, тобто набуття тих знань, уявлень, вражень, які свого часу дитина не отримала під час безпосереднього знайомства з предметами.
  • Пам’ятайте про підвищену схильність дитини втрачати увагу.
  • Під час занять з малюком потурбуйтеся, аби навколо не було нічого, що могло б відволікти увагу: зайвих речей, увімкненого телевізора чи гаджета.
  • Пам’ятайте про згубний вплив на головний мозок дитини електромагнітного випромінювання, яке виникає під час роботи комп’ютера, мобільного телефону, мікрохвильових печей тощо.
  • Тривалий час дитина із ЗПР потребує допомоги дорослого. Спочатку це може бути дія, яку дорослий виконує рукою малюка, а потім зразок, який він демонструє дитині. Дуже часто потреба у застосуванні зразка може бути досить тривалою.

Формуванню в дітей із ЗПР пізнавальної сфери, початок якого припадає на дошкільний вік дитини, батьки часто не надають значення.Можливо тому, що не завжди знають, чого саме слід навчити дитину. Вище зазначені науковці пропонують ряд рекомендацій, як формувати пізнавальну сферу дитини із ЗПР.

Як формувати мовлення.

  • Частіше спонукайте дитину розповідати про побачене на прогулянці, в парку, на вулиці, дорогою у дитячий садок, тим швидше розвивається її зв’язне мовлення.
  • Дуже важливо вчити говорити дитину виразно, дослухатися, як говорять дорослі. Тому під час читання оповідання або казки важливо створювати перед маленьким слухачем яскраву й правдиву картину зимового лісу, переживання дівчинки, яка заблукала в лісі, радість зайчика, котрий знайшов свою маму. Це викликатиме у дитини відповідні почуття, що безпосередньо впливатимуть на її мовленнєвий та емоційний розвиток.

Вчимося розглядати сюжетні малюнки.

Розширюватиме знання про навколишній світ, збагачуватиме словник і розвиток мовлення дитини систематичне розглядання сюжетних малюнків. Дитину із ЗПР потрібно вчити розповідати за малюнками. Для цього можна використати ілюстрації з художніх книжок, дитячих журналів. Під час розглядання малюнка дорослому слід скеровувати сприймання дитини, ставлячи запитання, наприклад, такі: «Хто зображений на малюнку?», «Що роблять звірі?», «Звідки видно, що зайчик плаче?», «Як ти думаєш, лисичці шкода зайчика?». Необхідно привертати увагу до деталей, які важко помітити, пояснювати їх значення, якщо вони малозрозумілі, активізувати висловлювання дитини. З часом, разом із дитиною можна придумувати назви до малюнків, складати розповідь про одного з персонажів.

Як формувати знання про довкілля.

Предмети, які сприймаються, мають позначатися словом, водночас слово завжди має підкріплюватися чуттєвим досвідом. Формуючи у малюка знання про навколишній світ, батькам слід обов’язково домогтися зв’язку між відчуттям і словом, сприйманням і словом, уявленням і словом.

Розвиток пізнавальної діяльності.

  • У дітей із ЗПР розумові дії формуються з відставанням і недостатньо продуктивно, до того ж процеси пізнавальної діяльності недосконалі: звужене й обмежене сприймання, недостатня пам’ять та увага. Тому дітей потрібно спеціально вчити розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, їх розташування у просторі, вміти застосовувати ці знання практично. Заняття проводити у вигляді гри.
  • Варто пам’ятати, що під час виконання всіх видів діяльності малюк має розповідати про те, що він робить, називати кожну форму, що вивчається, відповідним словом.
  • Важливо вчити дитину виділяти та вміти пояснювати просторові відношення між предметами, використовувати їх у практичній діяльності.
  • Неабияку увагу слід приділяти виробленню вміння орієнтуватися в сторонах предмету, який знаходиться перед дитиною – визначати орієнтири на аркуші паперу, в альбомі; вміти знаходити верх і низ, правий і лівий бік тощо. З цією метою можна застосовувати такі вправи: позначати лівий верхній кут аркуша однією умовною позначкою, нижній – другою, середину – третьою; поділити аркуш на певну кількість частин і виконати за словесною інструкцією малюнок у кожній із цих частин. З цією ж метою даються завдання на штрихування зображень предметів або геометричних фігур, малювання смужок: зліва – направо, знизу – вгору, похило. Розуміння просторових відношень впливає і на мовленнєвий розвиток дитини. Мовлення збагачується прийменниками, прислівниками, стає розгорнутішим.
  • Важливо вчити дитину аналізувати предмет у певній послідовності, запитуючи: «Як це називається?», «З чого зроблений?», «Для чого потрібний?»
  • Притаманне дітям із ЗПР відставання в інтелектуальному розвитку, складність вироблення навичок – все це гальмує формування вміння працювати за інструкцією, послідовно виконувати завдання. Ще до школи слід почати навчати дитину працювати за зразком, інструкцією. Таку роботу можна проводити під час конструювання, малювання. Разом з дитиною слід аналізувати зразок, визначити послідовність складання конструкції, здійснення окремих дій малювання.

Для розвитку дитини із ЗПР корисні заняття ліпленням. Виготовлення навіть простих фігурок з пластиліну чи глини потребує узгоджених рухів і актів сприймання, аналізу зразка за різними ознаками та відтворення цих ознак у виробі. Отже, активно тренуються саме ті функції, які в дітей даного контингенту відстають і потребують уважної корекції. Крім того, робота з пластичним матеріалом розвиває дрібні рухи кисті руки, що позитивно впливає не тільки на вдосконалення рухових функцій, які в дітей із ЗПР дещо недосконалі, незграбні, а й на інші функції, зокрема, мовлення. Відомо, що між розвитком функцій руки та механізмами мовлення існує зв’язок, і через це розвиток одного сприятливо позначається на розвиток іншого.

Батьки повинні підтримувати дитину, формувати у неї позитивну мотивацію. Тому, поки можливості такої дитини зміцніють, доцільно пропонувати їй лише ті завдання, які вона змогла б виконати, тобто заслужити похвалу.

Обдарована дитина. Поради батькам.

25 Жовтня, 2020 dnz3_sumy_ua Коментарі відсутні »

Багато батьків проявляють інтерес до того чи обдарована у них дитина чи ні

      Обдарованість – це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов’язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

Розрізняють обдарованість:

  • соціальну – лідерську;
  • художню – музичну, образотворчу, сценічну;
  • психомоторну – спортивні здібності;
  • інтелектуальну – здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших);
  • академічну – надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами;
  • творчу – нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

Поради батькам, які виховують обдаровану дитину

1.  Найперше – потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав’язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору.

2.   Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам’ятати правило: “Не зашкодь!” Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати.

2. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте, зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах, до яких треба готувати змалку.

3.  Батьки повинні завжди пам’ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності.

4. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

5. Уникайте однобокості в навчанні та вихованні.

6. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.

7. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.

8. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами. Пам’ятайте, якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас.

9. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

10. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

  Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою творчою людиною.

Результати моніторингу якості освіти у 2020/2021 році

18 Жовтня, 2020 dnz3_sumy_ua Коментарі відсутні »

Аналітична довідка моніторингу якості освіти дітей

Сумського дошкільного навчального закладу

 (ясла-садок) № 3  «Калинка»

на початок 2020/2021 навчального року

Цілісність освітнього процесу в закладі дошкільної освіти №3 є забезпечення реалізації Базового компонента дошкільної освіти  програми для дітей дошкільного віку «Я у Світі».

Актуальним  питанням освітнього процесу ЗДО №3 є організація системи моніторингу якості дошкільної освіти, зокрема – розвитку компетентностей дошкільників з усіх освітніх ліній Базового компонента дошкільної освіти .

Моніторинг   – (від анг.  monitoring) означає контроль – це комплекс заходів,  які забезпечують системний  довготривалий контроль за станом та тенденціями розвитку кожної дитини. Він є необхідною складовою освітньої діяльності педагога. Завдяки моніторингу педагог може з’ясувати, чи у правильному напрямі він здійснює освітній процес, і вчасно внести потрібні корективи.

Основним документом, який регламентує проведення моніторингу в дошкільній галузі, є наказ Міністерства освіти і науки  України від 11.04.2008 р. № 309 «Про проведення моніторингу стану дошкільної освіти».

Нормативно – правові документи:

  1. Закон України «Про дошкільну освіту»;
  2. Указ Президента України від 04.7.2005р. № 1013 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціонування та розвитку освіти і Україні»;
  3. Указ Президента України від 20.03.2008 № 244 «Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні»;
  4. Постанова Кабінету Міністрі ввід 14.12.2-11 № 1283 «Про затвердження порядку проведення моніторингу якості освіти»;
  5. Наказ МОН України від 03.11.2014 № 1255 «Про утворення робочої групи з розроблення критеріїв визначення рівня розвитку дитини за Базовим компонентом дошкільної освіти та інструментарію їх практичного застосування;
  6. Наказ МОН України від 17.06.2013 №772 «Про затвердження орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів»;
  7. Додаток 1 до наказу МОН №772 від 17.06.2013 «Орієнтовні критерії оцінювання діяльності дошкільних навчальних закладів».

Метою моніторингу є вивчення стану реалізації завдань Базового компонента дошкільної освіти, стану організації освітнього процесу в ЗДО №3.

Поставленні завдання моніторингового дослідження дозволять:

  1. Виявити якість практичної реалізації завдань Базового компонента дошкільної освіти та отримати об’єктивну інформацію про рівень сформованості життєвої компетентності дошкільників ЗДО №3.
  2. Дослідити рівень засвоєння програмового матеріалу дошкільниками ЗДО №3 відповідно до Базового компонента дошкільної освіти та освітньої програми «Я у Світі».
  3. Провести порівняльний аналіз відповідності фактичних результатів протягом року моніторинга рівня сформованості компетенції дошкільників за освітніми лініями складових Базового компонента.
  4. Надати рекомендації педагогам та батькам дошкільників ЗДО №3 стосовно визначення шляхів покращення якості дошкільної освіти, спираючись на результати моніторингу.

На початку 2020/2021 навчального року (вересень) вихователями кожної вікової групи ЗДО №3 проведено моніторинг рівня сформованості компетенції дошкільників відповідно до Положення про моніторинг якості наданих послуг  та за допомогою карт спостережень оцінки результативності освітнього процесу за освітніми лініями складових Базового компонента.

В  наведених нижче діаграмах представлена загальна результативність дітей кожної групи по засвоєнню програмових вимог 7-ми освітніх ліній Базового компонента:

  • освітня лінія «Дитина в соціумі»;
  • освітня лінія «Особистість дитини»;
  • освітня лінія «Дитина у природному довкіллі»;
  • освітня лінія «Дитина у світі культури»;
  • освітня лінія «Гра дитини»;
  • освітня лінія «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі»;
  • освітня лінія «Мовлення дитини».

Оцінювання рівня знань дітей в дошкільному освітньому закладі відбувається за критеріями, які позначаються рівнем:

  • високий – дитина виконує дії самостійно;
  • достатній – дитина виконує дії самостійно, але іноді потребує допомогу дорослого;
  • середній – дитина виконує самостійно лише окремі дії, але здебільшого потребує допомогу дорослого;
  • початковий– дитина виконує дії за допомогою дорослого.

 

Узагальнені результати за вересень 2020 року визначення рівня компетентності дітей за освітніми лініями третього року життя

Вікова група

Рівень засвоєння   %

 Розділи програми
Мов-леннєвий розвиток Дитина в сенсорно – пізна-вальному просторі Дитина в при-родному довкіллі Дитина в соціумі Дитина у світі культури Фізичний розвиток Гра дитини
Ясла А і Б              
Високий 20 10 5 ——- ——- ——— ———
Достатній 71 87 84 70 85 70 90
Початковий 9 3 11 30 15 30 10

 

На початок 2020/2021 навчального року було проведено моніторингові дослідження з дітьми раннього віку (від з 2 до 3 років) групи «Перлинка» та групи «Малятко», діти  мають достатній рівень з освітньої лінії «Дитина в

 

соціумі», «Гра дитини», з усіх інших освітніх ліній знання дітей на середньому рівні, а також слід більше приділяти увагу реалізації освітньої лінії «Мовлення дитини». Даний показник означає, що на даному етапі освітнього процесу діти постійно потребують допомогу педагога.  Адаптація дітей до умов закладу дошкільної освіти пройшла успішно. Вихователям  групи  «Перлинка» потрібно приділяти як можна більш уваги індивідуальній, підгруповій роботі.

Узагальнені результати за вересень 2020 року визначення рівня компетентності дітей за освітніми лініями четвертого року життя

Вікова група

Рівень засвоєння   %

 Розділи програми
Мов-леннєвий розвиток Дитина в сенсорно – пізна-вальному просторі Дитина в при-родному довкіллі Дитина в соціумі Дитина у світі культури Фізичний розвиток Гра дитини
Молодша  А              
Високий 25 30 30 31 30 30 30
Достатній 72 68 68 65 68 65 68
Початковий 3 2 2 4 2 5 2

 

Вікова група

Рівень засвоєння   %

 Розділи програми
Мов-леннєвий розвиток Дитина в сенсорно – пізна-вальному просторі Дитина в при-родному довкіллі Дитина в соціумі Дитина у світі культури Фізичний розвиток Гра дитини
Молодша   Б              
Високий 20 28 16 15 20 2 10
Достатній 80 70 80 82 77 93 90
Початковий 2 2 4 3 3 5 ———

 

З даних моніторингу на початок 2020/2021 навчального року діти групи «Волошка» молодшого дошкільного віку (від з 3 до 4 років) мають середній рівень  з освітньої лінії «Особистість дитини». Даний показник означає діти виконують програмові вимоги,  але за допомогою, підказками дорослого, педагога. Результативність всіх останніх освітніх ліній на достатньому рівні. Це означає, що більшість дітей в групі дії виконують за інструкцією хоча іноді і потребують індивідуальної допомоги вихователя, з дітьми молодшого дошкільного віку (від з 3 до 4 років) групи «Сонечко»  мають достатній рівень  з усіх освітніх ліній Базового компоненту. Вихователям продовжувати працювати з дітьми використовуючи різні методи та прийоми, ігрові, сюрпризні моменти, мотивувати дошкільників під час освітнього процесу використовуючи постійну зміну діяльності.

 

Узагальнені результати за вересень 2020 року визначення рівня компетентності дітей за освітніми лініями п’ятого року життя

Вікова група

Рівень засвоєння   %

 Розділи програми
Мов-леннєвий розвиток Дитина в сенсорно – пізна-вальному просторі Дитина в при-родному довкіллі Дитина в соціумі Дитина у світі культури Фізичний розвиток Гра дитини
Середня  А              
Високий 30 35 32 33 35 30 40
Достатній 60 53 60 59 60 60 60
Початковий 10 12 8 8 5 10 ———

 

Вікова група

Рівень засвоєння   %

 Розділи програми
Мов-леннєвий розвиток Дитина в сенсорно – пізна-вальному просторі Дитина в при-родному довкіллі Дитина в соціумі Дитина у світі культури Фізичний розвиток Гра дитини
Середня  Б              
Високий 35 40 40 45 35 40 64
Достатній 53 50 48 53 60 55 36
Початковий 8 10 12 5 5 5 ———

З даних моніторингових досліджень, які були проведені на початок 2020/2021 навчального року з дітьми середнього дошкільного віку (від 4 до 5 років) групи «Ромашка» рівень знань дітей з 7-ми освітніх ліній мають середній показник. Це означає, що діти в групі виконують самостійно лише окремі дії, але здебільшого потребують допомогу педагога. Методичні рекомендації вихователям:

  • підбирати об’єм навчального матеріалу для кожного заняття з розрахунку індивідуальних особливостей дітей в групі;
  • використовувати ефективні форми роботи з дітьми (групові, підгрупові тощо), які допоможуть краще засвоювати знання з усіх освітніх ліній Базового компонента;
  • звернути увагу на удосконалення індивідуальної роботи з дітьми;

З дітьми середнього дошкільного віку (від з 4 до 5 років) групи «Бджілка». Оброблені дані свідчать про те, що знання дітей знаходяться на достатньому рівні з усіх освітніх ліній Базового компонента, а саме, більшість дітей самостійно виконують завдання, але іноді (з урахуванням складності завдання) потребують допомогу вихователя. Вихователям рекомендовано продовжувати використовувати всі методи та прийоми, якими користується вихователь під час освітнього процесу.

 

 

Узагальнені результати за вересень 2020 року визначення рівня компетентності дітей за освітніми лініями шостого року життя

Вікова група / Рівень засвоєння   % Розділи програми
Мов-леннєвий розвиток Грамота Дитина в сенсорно – пізна-вальному просторі Дитина в при-родному довкіллі Дитина в соціумі Дитина у світі культури Фізичний розвиток Гра дитини
Старша  А                
Високий 35 34 65 34 48 48 51 30
Достатній 62 59 32 65 48 47 48 65
Початковий 3 7 3 1 2 5 1 5

 

Вікова група

Рівень засвоєння   %

 Розділи програми
Мов-леннєвий розвиток Гра-мота Дитина в сенсорно – пізна-вальному просторі Дитина в при-родному довкіллі Дитина в соціумі Дитина у світі культури Фізичний розвиток Гра ди-тини
Старша  Б                
Високий 24 35 47 55 40 45 30 70
Достатній 75 60 51 43 58 55 55 30
Початковий 1 5 2 2 2 ——— 15 ——-

 

Вікова група / Рівень засвоєння   % Розділи програми
Мов-леннєвий розвиток Грамота Дитина в сенсорно – пізна-вальному просторі Дитина в при-родному довкіллі Дитина в соціумі Дитина у світі культури Фізичний розвиток Гра дитини
Старша  В                
Високий 24 35 40 18 25 47 31 27
Достатній 74 58 56 80 75 48 65 73
Початковий 2 7 4 2 ——— 5 4 ——-

Моніторингові дослідження проводились на початок 2020/2021 навчального року з дітьми старшого дошкільного віку (від з 5 до 6(7) років)групи А , Б і В. Результативність всіх освітніх ліній Базового компонента ми спостерігаємо на достатньому рівні.  Діти успішно виконують завдання різного виду складності, програмові вимоги освітньої програми. У дітей проявляється активність, самостійність, нестандартні рішення з різних питань. Діти виконують самостійно практично всі доручення, але ще іноді потребують рекомендацій та допомоги педагога, про це і свідчать данні діаграми. Вихователям використовувати інноваційні технології (технологія розгляду картини, складання інтелектуальних карт, використання квест-технології), навчально-методичну базу, активно користуватися портал-підтримкою, брати участь у вебінарах  які пропонують науковці.

Дана педагогічна діагностика надасть змогу вихователям надати кожній дитині індивідуальну допомогу, яка того потребує, визначати необхідні методи роботи  за кожною освітньою лінією. Своєчасно внести корективи в освітній  процес та показати позитивну динаміку на середину та кінець навчального року.

 

Виходячи з вищезазначеного, рекомендується:

 

  1. Усім педагогічним працівникам:

1.1. Працювати над реалізацією завдань програми «Я у Світі» на виконання завдань Базового компонента дошкільної освіти.

1.2. Активно впроваджувати інноваційні методи та прийоми для підвищення пізнавальної активності дітей.

1.3. Забезпечити батьківські інформаційні стенди необхідною консультативно-просвітницькою інформацією.

1.4. Проводити роз’яснювальну роботу з батьками дітей щодо систематичного відвідування дітьми закладу дошкільної освіти, необхідності роботи з дітьми вдома з розвитку пізнавальної сфери та мовлення.

  1. Вихователям дошкільних груп:

2.1. Планувати та проводити індивідуальну роботу з дітьми, які потребують підвищення рівня відповідних компетентностей.

2.2. Провести роз’яснювальну роботу з батьками дітей щодо систематичного відвідування дітьми закладу дошкільної освіти, необхідності роботи з дітьми вдома з розвитку пізнавальної сфери, мовлення, художньо-естетичного, логіко-математичного розвитку.

  1. Педагогам групи компенсуючого типу:

3.1. Вихователям планувати та проводити артикуляційну гімнастику, логоритмічні вправи, пальчикові ігри, ігри на координацію рухів, розвиток фонематичних процесів та складової структури слова на кожному занятті відповідно до логопедичної корекції та лексичних тем.

3.2. Контролювати мовлення  дітей та  корегувати його під час всіх видів діяльності, враховуючи поради вчителя-логопеда.

3.3. Планувати та проводити індивідуальну роботу з дітьми, які мають недостатній рівень сформованості пізнавальної сфери.

3.4. Учителю-логопеду здійснювати корекційно-розвивальну роботу відповідно до висновків ПМПК щодо мовленнєвих діагнозів дітей, їх здібностей і вікових можливостей.

  1. Музичним керівникам планувати та проводити індивідуальну роботу з дітьми, які потребують корекції, спрямованої на розвиток чуття ритму, слухового сприймання, координації рухів.
  2. Інструктору з фізичної культури активізувати роботу з фізичного виховання з дітьми, які потребують додаткової уваги.

 

 

 

 

 

 

 

Рухова активність малюка

7 Жовтня, 2020 dnz3_sumy_ua Коментарі відсутні »

 

Головний секрет гарного самопочуття дитини в дошкільному закладі – в її активній діяльності. Ось чому рухливість вважається одним з критеріїв оцінки правильної організації режиму дня.

Рухова активність – природна потреба людини. Від того, наскільки ця потреба задоволена, залежить подальший структурний розвиток організму. Ця істина, відома з давніх часів, сьогодні набуває неабиякої ваги й актуальності. Як не дивно, але у сучасному світі, що перебуває у невпинному русі, самі люди рухаються мало: сидять на роботі, у транспорті, вдома та на відпочинку. спосіб життя дорослих позначається і на малюках. І навіть у наймолодших трапляються гіподинамії!!!

На жаль, доволі часто вихователі та батьки обмежують рухову активність своїх дітей, втихомирюючи їх, або навіть забороняючи бігати, стрибати, шуміти, тобто «заважати» дорослим. Нерідко з вуст дорослих звучить: «не бігай багато, бо спітнієш і застудишся», «не катайся на велосипеді, бо впадеш» тощо. Подібні обмеження в дитячому садку і вдома аж ніяк не сприяють фізичному і психічному розвиткові дитини, закріпленню рухових навичок, загартуванню та формуванню адаптаційних реакцій до мінливого зовнішнього середовища.

Тож саме час бити на сполох. адже зниження рухової активності зумовлює цілу низку проблем: загальмовується обмін речовин в організмі, погіршується робота кардіореспіраторної, центральної нервової систем, ослаблюється кістково-м’язовий апарат, зменшується опірність організму проти психічних розладів та інфекційних захворювань. Малорухливий спосіб життя і низький рівень фізичної підготовленості – першочергові фактори слабкого здоров’я людини.

Запобігти цим проблемам можна лише за правильної організації життєдіяльності та рухової активності малюків.

У кожної дитини свої індивідуальні особливості: характер, здібності, схильності, інтереси, життєвий досвід, так як і свій рівень рухової активності. Навіть при ознайомленні з новою іграшкою діти проявляють свою активність по-різному. Наприклад, іграшкову машину одна дитина возить, сидячи на килимку, друга – лежачи на підлозі; третя – різко штовхає машину та із задоволенням біжить за нею. деякі діти, особливо на третьому році життя, можуть довго без будь-який емоцій і додаткових рухів возити машинку по колу, тримаючи за мотузку. до кожного з цих малюків потрібен свій підхід.

Зважаючи на визначені орієнтовні норми рухової активності малюків, вирізняють дітей з високою, середньою і низькою рухливістю.

Малюки, показники рухової активності яких найбільше відповідають нормі, вважаються дітьми із середньою рухливістю. Для них характерна врівноважена й спокійна поведінка, рівномірна рухливість протягом усього дня. У кожній групі дитячого садка таких дітей майже половина або трохи більше. Інтенсивність їхньої рухової активності може бути ледь підвищена або знижена, однак це не впливає на їхню загальну поведінку. За добре організованих умов вони самостійно проявляють активність, ініціативу в руховій діяльності. їхні рухи зазвичай упевнені, чіткі, точні, цілеспрямовані.

Середня добова кількість кроків у цих дітей коливається в межах 5300-6800 кроків, тривалість рухової активності – 2,5-3 години, інтенсивність – 32-58 рухів за хвилину.

Діти з високою рухливістю завжди дуже вирізняються серед однолітків, хоч і становлять приблизно одну п’яту від загальної кількості дітей групи. Середня добова кількість кроків у них – 8000-10000 кроків. До речі, у поведінці таких дітей найбільш яскраво простежується сезонне коливання рухової активності. Так, індивідуальні прояви тривалості й інтенсивності рухової активності коливаються у різні пори року в межах 140-215 хвилин на день і 55-110 рухів за хвилину.

Підвищена інтенсивність може зумовлюватися великою потребою таких дітей у русі і дефіцитом часу або обмеженим простором для її реалізації. Через надмірну рухливість ці малюки не вникають у суть своєї діяльності, до кінця не усвідомлюють її. З усіх видів рухів вони найчастіше обирають біг та стрибки, уникають тих, які потребують точності, стриманості, зосередженості. Їхні рухи швидкі, різкі, часто хаотичні. Однак упродовж дня у них можуть спостерігатися різкі спади активності.

У роботі з такими дітьми основну увагу в розвитку рухової активності дітей з високою рухливістю треба приділяти вдосконаленню вміння керувати своїми рухами, точно виконувати їх, вихованню посидючості, терплячості.

Діти з низькою рухливістю зазвичай становлять одну четверту частину від кількості дітей у групі. Об’єм рухової активності в них невеликий – від 2800 до 4500 кроків на день, тривалість – 30-40 хвилин за час перебування у дитсадку. малорухливі діти часто мляві, пасивні, швидко втомлюються . Вони намагаються усамітнитися, знайти собі тихе, затишне місце, обирають для себе діяльність, що не потребує широкого простору й великої кількості рухів. Часто невпевненість і невизначеність у рухах виявляється у таких дітей під час ходьби, яка має приблизно такий вигляд: крок – зупинка – півкроку або крок на місці – знову зупинка.

Малорухливість може бути пов’язана зі станом здоров’я, психологічними проблемами або способом життя в сім’ї.

Таких дітей варто зацікавлювати різноманітними видами діяльності, пов’язаними з розвитком рухових умінь і навичок.

Умовно рухова активність дітей поділяється на цілеспрямовану та довільну. Виконання фізичних вправ під керівництвом вихователя під час занять, ранкової гімнастики, рухливих ігор є цілеспрямованою руховою активністю. Вона має становити не менше 1,5-2 години на день з урахуванням раціонального розподілу в розпорядку дня.

До довільної рухової активності належать самостійні ігри (здебільшого під час прогулянок), виконання фізичних вправ, різні пересування, коли діти вільні від занять або їхні дії пов’язані із самообслуговуванням. У дитячому закладі довільну рухову активність значною мірою регулює вихователь.

Рухова активність дітей значною мірою залежить від рухового режиму дошкільного  навчального закладу та відповідного життєвого простору. Підвищенню рухової активності сприяють достатня площа для ігор і самостійної діяльності, правильне розміщення обладнання та іграшок. Бажано, щоб у ігровій кімнаті для дітей 2-3 років була гімнастична стінка, драбинка, гімнастична лава, куби, м’ячі, обручі, різні іграшки, які стимулюють ігрову діяльність дітей. Розташування обладнання має сприяти виникненню рухової творчості дітей, закріпленню у них набутих умінь та навичок.

Доречно спонукати малят використовувати в іграх доступний фізкультурний інвентар (м’ячі, обручі, скакалки). Наприклад, запропонуйте уявити, що обруч – це будиночок, віконечко, машина, мотоцикл тощо. Зі скакалки можна зробити доріжку, мікрофон, змію абощо. Спочатку варто показувати дітям, які дії можна виконувати з тими чи іншими предметами, пізніше малюки зможуть фантазувати і самостійно використовувати потрібний інвентар.

Різноманітність ігрового матеріалу викликає у дитини інтерес до рухів, попереджає формування рухових стереотипів, розвиває творчі здібності, вміння використовувати фізкультурне обладнання у різних видах діяльності.

 

Організація самостійної рухової діяльності малюків передбачає постійне спостереження вихователя за ними і своєчасне переключення їхньої уваги з одного виду діяльності на інший, контролювання, щоб рухові дії чергувалися з короткочасним відпочинком. Крім того, педагог має стежити за правильним виконанням рухів у побутовій діяльності, під час ігор та прогулянок.

Отже, правильна організація рухової діяльності дітей – запорука їхнього гармонійного всебічного розвитку та міцного здоров’я. Завдання вихователя – грамотно організувати руховий режим дитини в дитсадку, а батьків –  оптимального рухового режиму дитини вдома.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7 Жовтня, 2020 dnz3_sumy_ua Коментарі відсутні »

Головний секрет гарного самопочуття дитини в дошкільному закладі – в її активній діяльності. Ось чому рухливість вважається одним з критеріїв оцінки правильної організації режиму дня.

Рухова активність – природна потреба людини. Від того, наскільки ця потреба задоволена, залежить подальший структурний розвиток організму. Ця істина, відома з давніх часів, сьогодні набуває неабиякої ваги й актуальності. Як не дивно, але у сучасному світі, що перебуває у невпинному русі, самі люди рухаються мало: сидять на роботі, у транспорті, вдома та на відпочинку. спосіб життя дорослих позначається і на малюках. І навіть у наймолодших трапляються гіподинамії!!!

На жаль, доволі часто вихователі та батьки обмежують рухову активність своїх дітей, втихомирюючи їх, або навіть забороняючи бігати, стрибати, шуміти, тобто «заважати» дорослим. Нерідко з вуст дорослих звучить: «не бігай багато, бо спітнієш і застудишся», «не катайся на велосипеді, бо впадеш» тощо. Подібні обмеження в дитячому садку і вдома аж ніяк не сприяють фізичному і психічному розвиткові дитини, закріпленню рухових навичок, загартуванню та формуванню адаптаційних реакцій до мінливого зовнішнього середовища.

Тож саме час бити на сполох. адже зниження рухової активності зумовлює цілу низку проблем: загальмовується обмін речовин в організмі, погіршується робота кардіореспіраторної, центральної нервової систем, ослаблюється кістково-м’язовий апарат, зменшується опірність організму проти психічних розладів та інфекційних захворювань. Малорухливий спосіб життя і низький рівень фізичної підготовленості – першочергові фактори слабкого здоров’я людини.

Запобігти цим проблемам можна лише за правильної організації життєдіяльності та рухової активності малюків.

У кожної дитини свої індивідуальні особливості: характер, здібності, схильності, інтереси, життєвий досвід, так як і свій рівень рухової активності. Навіть при ознайомленні з новою іграшкою діти проявляють свою активність по-різному. Наприклад, іграшкову машину одна дитина возить, сидячи на килимку, друга – лежачи на підлозі; третя – різко штовхає машину та із задоволенням біжить за нею. деякі діти, особливо на третьому році життя, можуть довго без будь-який емоцій і додаткових рухів возити машинку по колу, тримаючи за мотузку. до кожного з цих малюків потрібен свій підхід.

Зважаючи на визначені орієнтовні норми рухової активності малюків, вирізняють дітей з високою, середньою і низькою рухливістю.

Малюки, показники рухової активності яких найбільше відповідають нормі, вважаються дітьми із середньою рухливістю. Для них характерна врівноважена й спокійна поведінка, рівномірна рухливість протягом усього дня. У кожній групі дитячого садка таких дітей майже половина або трохи більше. Інтенсивність їхньої рухової активності може бути ледь підвищена або знижена, однак це не впливає на їхню загальну поведінку. За добре організованих умов вони самостійно проявляють активність, ініціативу в руховій діяльності. їхні рухи зазвичай упевнені, чіткі, точні, цілеспрямовані.

Середня добова кількість кроків у цих дітей коливається в межах 5300-6800 кроків, тривалість рухової активності – 2,5-3 години, інтенсивність – 32-58 рухів за хвилину.

Діти з високою рухливістю завжди дуже вирізняються серед однолітків, хоч і становлять приблизно одну п’яту від загальної кількості дітей групи. Середня добова кількість кроків у них – 8000-10000 кроків. До речі, у поведінці таких дітей найбільш яскраво простежується сезонне коливання рухової активності. Так, індивідуальні прояви тривалості й інтенсивності рухової активності коливаються у різні пори року в межах 140-215 хвилин на день і 55-110 рухів за хвилину.

Підвищена інтенсивність може зумовлюватися великою потребою таких дітей у русі і дефіцитом часу або обмеженим простором для її реалізації. Через надмірну рухливість ці малюки не вникають у суть своєї діяльності, до кінця не усвідомлюють її. З усіх видів рухів вони найчастіше обирають біг та стрибки, уникають тих, які потребують точності, стриманості, зосередженості. Їхні рухи швидкі, різкі, часто хаотичні. Однак упродовж дня у них можуть спостерігатися різкі спади активності.

У роботі з такими дітьми основну увагу в розвитку рухової активності дітей з високою рухливістю треба приділяти вдосконаленню вміння керувати своїми рухами, точно виконувати їх, вихованню посидючості, терплячості.

Діти з низькою рухливістю зазвичай становлять одну четверту частину від кількості дітей у групі. Об’єм рухової активності в них невеликий – від 2800 до 4500 кроків на день, тривалість – 30-40 хвилин за час перебування у дитсадку. малорухливі діти часто мляві, пасивні, швидко втомлюються . Вони намагаються усамітнитися, знайти собі тихе, затишне місце, обирають для себе діяльність, що не потребує широкого простору й великої кількості рухів. Часто невпевненість і невизначеність у рухах виявляється у таких дітей під час ходьби, яка має приблизно такий вигляд: крок – зупинка – півкроку або крок на місці – знову зупинка.

Малорухливість може бути пов’язана зі станом здоров’я, психологічними проблемами або способом життя в сім’ї.

Таких дітей варто зацікавлювати різноманітними видами діяльності, пов’язаними з розвитком рухових умінь і навичок.

Умовно рухова активність дітей поділяється на цілеспрямовану та довільну. Виконання фізичних вправ під керівництвом вихователя під час занять, ранкової гімнастики, рухливих ігор є цілеспрямованою руховою активністю. Вона має становити не менше 1,5-2 години на день з урахуванням раціонального розподілу в розпорядку дня.

До довільної рухової активності належать самостійні ігри (здебільшого під час прогулянок), виконання фізичних вправ, різні пересування, коли діти вільні від занять або їхні дії пов’язані із самообслуговуванням. У дитячому закладі довільну рухову активність значною мірою регулює вихователь.

Рухова активність дітей значною мірою залежить від рухового режиму дошкільного  навчального закладу та відповідного життєвого простору. Підвищенню рухової активності сприяють достатня площа для ігор і самостійної діяльності, правильне розміщення обладнання та іграшок. Бажано, щоб у ігровій кімнаті для дітей 2-3 років була гімнастична стінка, драбинка, гімнастична лава, куби, м’ячі, обручі, різні іграшки, які стимулюють ігрову діяльність дітей. Розташування обладнання має сприяти виникненню рухової творчості дітей, закріпленню у них набутих умінь та навичок.

Доречно спонукати малят використовувати в іграх доступний фізкультурний інвентар (м’ячі, обручі, скакалки). Наприклад, запропонуйте уявити, що обруч – це будиночок, віконечко, машина, мотоцикл тощо. Зі скакалки можна зробити доріжку, мікрофон, змію абощо. Спочатку варто показувати дітям, які дії можна виконувати з тими чи іншими предметами, пізніше малюки зможуть фантазувати і самостійно використовувати потрібний інвентар.

Різноманітність ігрового матеріалу викликає у дитини інтерес до рухів, попереджає формування рухових стереотипів, розвиває творчі здібності, вміння використовувати фізкультурне обладнання у різних видах діяльності.

 

Організація самостійної рухової діяльності малюків передбачає постійне спостереження вихователя за ними і своєчасне переключення їхньої уваги з одного виду діяльності на інший, контролювання, щоб рухові дії чергувалися з короткочасним відпочинком. Крім того, педагог має стежити за правильним виконанням рухів у побутовій діяльності, під час ігор та прогулянок.

Отже, правильна організація рухової діяльності дітей – запорука їхнього гармонійного всебічного розвитку та міцного здоров’я. Завдання вихователя – грамотно організувати руховий режим дитини в дитсадку, а батьків –  оптимального рухового режиму дитини вдома.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Порядок подання та розгляду заяв. Гарячі телефони на доведені випадки булінгу.

30 Вересня, 2020 dnz3_sumy_ua Коментарі відсутні »

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в Сумському дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) №3 «Калинка»
Відповідно до Закону України « Про освіту» (розділ І, ст. 25, 26) керівник закладу дошкільної освіти:

– здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

– розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг;

– сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу;

– забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі: з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

– розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;

– забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

– повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.

Якщо дитина стала свідком булінгу в закладі освіти, передусім вона може розказати про це батькам, вихователю, психологу.

Окрім цього, батьки можуть звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда – Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги.

Якщо педагог або інший працівник закладу освіти став свідком булінгу, то він має повідомити керівника закладу незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.

Слід запам’ятати: 1. Заяву про випадки булінгу у закладі освіти має право подати будь-який учасник освітнього процесу.
2. Заява подається керівнику закладу освіти відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
3. Керівник закладу освіти має розглянути звернення.
4. Керівник закладу освіти створює комісію з розгляду випадків булінгу, яка з’ясовує обставини булінгу.
5. Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в дитячому середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.
7. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то керівник закладу освіти повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей.

Гарячі телефони:
– Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
Гаряча телефонна лінія щодо боулінгу 116 000;
– Гарячая лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 0 800 500 335;
– Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
– Уповноважений Президента України з прав дитини 0 44 255 76 75;
– Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
– Національна поліція України 102.
Новоприйнятий Закон передбачає низку штрафів за цькування. – Штрафи за булінг становитимуть від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів, тобто від 850 до 1700 гривень або від 20 до 40 годин громадських робіт.
– Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф буде більшим — від 100 до 200 мінімумів (1700 – 3400 гривень) або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.
– Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до 1 місяця з відрахуванням до 20 відсотків заробітку.

Порядок реагування на доведені випадки булінгу
(цькування) в закладі освіти
(відповідно до листа МОНУ від 29.01.2019 №1/11-881 “Рекомендації для закладів освіти щодо застосування норм Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчіх актів України щодо протидії булінгу (цькування) від 18.12.2018 №2657-VIII”)
В разі підтвердження факту вчинення булінгу (цькування), за результатами розслідування та висновків Комісії, створеної у закладі освіти з розгляду випадків булінгу, повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та служби у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Виконується рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
Надаються соціальні та психолого-педагогічні послуги здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу.
Визначаються відповідальні особи, причетні до булінгу (цькування ) та накладаються адміністративні стягнення:
– Цькування неповнолітнього карається штрафом від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян(850 та 1700 гривень відповідно)або громадськими роботами від 20 до 40 годин.
– Така ж поведінка,вчинена групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення,передбачає штраф від 1700 гривень до 3400 гривень або громадськими роботами від 40 до 60 годин.
– За булінг, вчинений малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років,тягне за собою накладання штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють.

Порядок реагування та застосування заходів на випадки булінгу

30 Вересня, 2020 dnz3_sumy_ua Коментарі відсутні »

З 18 лютого 2020 року набув чинності наказ МОН «Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» від 28.12.2019 № 1646. Цим наказом МОН затвердило: Порядок реагування на випадки булінгу (цькування) (далі — Порядок 1); Порядок застосування заходів виховного впливу (далі — Порядок 2).

Порядок реагування на випадку булінгу. У Порядку 1 визначено: як реагувати на булінг у закладах освіти, зокрема якщо підозрюється, що жертвою або кривдником є малолітня чи неповнолітня особа; низку термінів, зокрема — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі, сторони булінгу; прояви у поведінці дітей, які вказують, що в закладі освіти є булінг; конкретні ознаки булінгу. Порядок 1 містить вказівки для учасників освітнього процесу, які помітили випадки булінгу. Спостерігачі чи сторони булінгу мають повідомити керівника закладу. Своєю чергою, керівник має: повідомити поліцію та батьків кривдника та потерпілого, службу у справах дітей, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; за потреби викликати швидку допомогу; скликати засідання комісії з розгляду випадку булінгу. Порядок 1 визначає склад комісії з розгляду випадку булінгу, права та обов’язки її членів, порядок роботи комісії. Окрім того, Порядок 1 описує заходи, призначенні для запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти.

Порядок застосування заходів виховного впливу. Порядок 2 визначає, як саме застосовують виховні заходи проти булінгу в закладах освіти. Виховні заходи мають забезпечувати корекцію поведінки сторон булінгу: зокрема, виправити деструктивні реакції, знайти прийнятні для всіх способи поведінки під час спілкування. Мету, конкретні завдання, зміст, методи та форми заходів виховного впливу визначає комісія з розгляду випадків булінгу.  Окрім того, Порядок 2 визначає, як практичний психолог та соціальний педагог (якщо він є) закладу освіти мають здійснювати психологічний та соціально-педагогічний супровід виховних заходів.

 

 

 

 

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб причетних до булінгу (цькування)

1.Відповідно до заяви про випадок булінгу (цькування) керівник закладу освіти видає рішення про проведення розслідування із визначенням уповноважених осіб.

2.Наказом керівника закладу освіти по ДНЗ пишеться наказ про створення Комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) за участі директора, педагогічних працівників, психолога та батьків потерпілого, інших зацікавлених осіб.

3.Розглянувши письмову заяву, керівник закладу освіти скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) і окреслює подальші дії.

4.Комісія протягом однієї доби проводить розслідування, з’ясовує всі обставини цькування та приймає відповідне рішення.

5.За умови визнання Комісією результатів розслідування фактом булінгу (цькування), керівник освітньої установи протягом однієї доби повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України, Службу у справах дітей.

6.Рішення Комісії з розгляду випадків булінгу(цькування) реєструється в окремому журналі (паперовий вигляд) з оригіналами підписів усіх її членів.

7.У разі не визнання Комісією факту булінгу (цькування) і незгоди з результатами рішення потерпілим (його представником), керівник освітньої установи рекомендує звернутись постраждалому (його представнику) із заявою до органів Національної поліції України.

8.За будь-якого рішення Комісії з розгляду питань випадків булінгу (цькування), керівник закладу освіти забезпечує психологічну підтримку усіх учасників відповідного процесу.

Рекомендації для батьків дошкільнят і молодших школярів в період оголошеної епідемії

2 Вересня, 2020 dnz3_sumy_ua Коментарі відсутні »
  • Батькам і близьким дитини важливо самим постаратися зберегти спокійне, адекватне і критичне ставлення до подій. Емоційний стан дитини безпосередньо залежить від стану дорослого (батьків, близьких). Досвід батьків з інших країн показує, що буде потрібно якийсь час на адаптацію до режиму пандемії, і це нормальний процес.
  • Ведіть себе спокійно, стримано, не уникайте відповідати на питання дітей про вірус і т. д., але і не занурюйтесь в тривалі обговорення ситуації пандемії і її ризиків. Чи не смакуйте подробиці «жахів» з інтернет мереж!
  • В першу чергу слід зберегти і підтримувати для себе і дитини звичний розпорядок і ритм дня (влаштовуйте заняття, як у  дитячому садку, влаштовуйте «фізкульт хвилинки»). Різкі зміни режиму дня можуть викликати суттєві перебудови адаптивних можливостей дитини і привести до зайвої напруги і стресу.
  • Займіться разом з дитиною якою-небудь конкретною змістовною діяльністю. Разом зробіть іграшку, спільний малюнок, приготуйте якусь страву. Коли дитина поруч з батьками і щось робить разом з ними – це знімає тривогу. Постарайтеся використовувати цей час, щоб Вам з дитиною краще пізнати один одного. Можна разом зробити спортивні вправи.
  • Якщо дитина хвилюється через вірус і задає питання, то говорити потрібно приблизно наступне: «Якщо виконувати всі правила (мити руки, особливо, коли це потрібно – після того, як прийшли з вулиці, після туалету, перед їжею; провітрювати кімнату; в людних місцях одягати рукавички та медичні маски; виконувати режим дня; вчасно лягати спати, пити вітаміни; нормально їсти і т. д.), то всі будуть здорові!» Важливо перекладати свідчення в площину конкретних рекомендацій. Не потрібно весь час змушувати мити руки, а тільки, коли це необхідно, інакше це може привести до нав’язливості.
  •  Якщо дитина дуже боїться захворіти, то можна сказати їй: «Мікроби є завжди. Але якщо ми підтримуємо нормальний спосіб життя: провітрюємо кімнату, робимо зарядку, п’ємо та їмо вітаміни, тобто дотримуємося всіх правил здорового способу життя, то всі будуть здорові! Звичайно, будь-яка людина може захворіти, але потім вона одужує. Ти ж пам’ятаєш, як ти хворів, був застуджений (Або я хворів (ла)? Потім ти одужав, я одужав л(а). Важливо дотримуватися правил і все буде добре».
« Попередні записи
Слідуючі записи »


На wordpress создание тем и шаблонов.