Головний секрет гарного самопочуття дитини в дошкільному закладі – в її активній діяльності. Ось чому рухливість вважається одним з критеріїв оцінки правильної організації режиму дня.

Рухова активність – природна потреба людини. Від того, наскільки ця потреба задоволена, залежить подальший структурний розвиток організму. Ця істина, відома з давніх часів, сьогодні набуває неабиякої ваги й актуальності. Як не дивно, але у сучасному світі, що перебуває у невпинному русі, самі люди рухаються мало: сидять на роботі, у транспорті, вдома та на відпочинку. спосіб життя дорослих позначається і на малюках. І навіть у наймолодших трапляються гіподинамії!!!

На жаль, доволі часто вихователі та батьки обмежують рухову активність своїх дітей, втихомирюючи їх, або навіть забороняючи бігати, стрибати, шуміти, тобто «заважати» дорослим. Нерідко з вуст дорослих звучить: «не бігай багато, бо спітнієш і застудишся», «не катайся на велосипеді, бо впадеш» тощо. Подібні обмеження в дитячому садку і вдома аж ніяк не сприяють фізичному і психічному розвиткові дитини, закріпленню рухових навичок, загартуванню та формуванню адаптаційних реакцій до мінливого зовнішнього середовища.

Тож саме час бити на сполох. адже зниження рухової активності зумовлює цілу низку проблем: загальмовується обмін речовин в організмі, погіршується робота кардіореспіраторної, центральної нервової систем, ослаблюється кістково-м’язовий апарат, зменшується опірність організму проти психічних розладів та інфекційних захворювань. Малорухливий спосіб життя і низький рівень фізичної підготовленості – першочергові фактори слабкого здоров’я людини.

Запобігти цим проблемам можна лише за правильної організації життєдіяльності та рухової активності малюків.

У кожної дитини свої індивідуальні особливості: характер, здібності, схильності, інтереси, життєвий досвід, так як і свій рівень рухової активності. Навіть при ознайомленні з новою іграшкою діти проявляють свою активність по-різному. Наприклад, іграшкову машину одна дитина возить, сидячи на килимку, друга – лежачи на підлозі; третя – різко штовхає машину та із задоволенням біжить за нею. деякі діти, особливо на третьому році життя, можуть довго без будь-який емоцій і додаткових рухів возити машинку по колу, тримаючи за мотузку. до кожного з цих малюків потрібен свій підхід.

Зважаючи на визначені орієнтовні норми рухової активності малюків, вирізняють дітей з високою, середньою і низькою рухливістю.

Малюки, показники рухової активності яких найбільше відповідають нормі, вважаються дітьми із середньою рухливістю. Для них характерна врівноважена й спокійна поведінка, рівномірна рухливість протягом усього дня. У кожній групі дитячого садка таких дітей майже половина або трохи більше. Інтенсивність їхньої рухової активності може бути ледь підвищена або знижена, однак це не впливає на їхню загальну поведінку. За добре організованих умов вони самостійно проявляють активність, ініціативу в руховій діяльності. їхні рухи зазвичай упевнені, чіткі, точні, цілеспрямовані.

Середня добова кількість кроків у цих дітей коливається в межах 5300-6800 кроків, тривалість рухової активності – 2,5-3 години, інтенсивність – 32-58 рухів за хвилину.

Діти з високою рухливістю завжди дуже вирізняються серед однолітків, хоч і становлять приблизно одну п’яту від загальної кількості дітей групи. Середня добова кількість кроків у них – 8000-10000 кроків. До речі, у поведінці таких дітей найбільш яскраво простежується сезонне коливання рухової активності. Так, індивідуальні прояви тривалості й інтенсивності рухової активності коливаються у різні пори року в межах 140-215 хвилин на день і 55-110 рухів за хвилину.

Підвищена інтенсивність може зумовлюватися великою потребою таких дітей у русі і дефіцитом часу або обмеженим простором для її реалізації. Через надмірну рухливість ці малюки не вникають у суть своєї діяльності, до кінця не усвідомлюють її. З усіх видів рухів вони найчастіше обирають біг та стрибки, уникають тих, які потребують точності, стриманості, зосередженості. Їхні рухи швидкі, різкі, часто хаотичні. Однак упродовж дня у них можуть спостерігатися різкі спади активності.

У роботі з такими дітьми основну увагу в розвитку рухової активності дітей з високою рухливістю треба приділяти вдосконаленню вміння керувати своїми рухами, точно виконувати їх, вихованню посидючості, терплячості.

Діти з низькою рухливістю зазвичай становлять одну четверту частину від кількості дітей у групі. Об’єм рухової активності в них невеликий – від 2800 до 4500 кроків на день, тривалість – 30-40 хвилин за час перебування у дитсадку. малорухливі діти часто мляві, пасивні, швидко втомлюються . Вони намагаються усамітнитися, знайти собі тихе, затишне місце, обирають для себе діяльність, що не потребує широкого простору й великої кількості рухів. Часто невпевненість і невизначеність у рухах виявляється у таких дітей під час ходьби, яка має приблизно такий вигляд: крок – зупинка – півкроку або крок на місці – знову зупинка.

Малорухливість може бути пов’язана зі станом здоров’я, психологічними проблемами або способом життя в сім’ї.

Таких дітей варто зацікавлювати різноманітними видами діяльності, пов’язаними з розвитком рухових умінь і навичок.

Умовно рухова активність дітей поділяється на цілеспрямовану та довільну. Виконання фізичних вправ під керівництвом вихователя під час занять, ранкової гімнастики, рухливих ігор є цілеспрямованою руховою активністю. Вона має становити не менше 1,5-2 години на день з урахуванням раціонального розподілу в розпорядку дня.

До довільної рухової активності належать самостійні ігри (здебільшого під час прогулянок), виконання фізичних вправ, різні пересування, коли діти вільні від занять або їхні дії пов’язані із самообслуговуванням. У дитячому закладі довільну рухову активність значною мірою регулює вихователь.

Рухова активність дітей значною мірою залежить від рухового режиму дошкільного  навчального закладу та відповідного життєвого простору. Підвищенню рухової активності сприяють достатня площа для ігор і самостійної діяльності, правильне розміщення обладнання та іграшок. Бажано, щоб у ігровій кімнаті для дітей 2-3 років була гімнастична стінка, драбинка, гімнастична лава, куби, м’ячі, обручі, різні іграшки, які стимулюють ігрову діяльність дітей. Розташування обладнання має сприяти виникненню рухової творчості дітей, закріпленню у них набутих умінь та навичок.

Доречно спонукати малят використовувати в іграх доступний фізкультурний інвентар (м’ячі, обручі, скакалки). Наприклад, запропонуйте уявити, що обруч – це будиночок, віконечко, машина, мотоцикл тощо. Зі скакалки можна зробити доріжку, мікрофон, змію абощо. Спочатку варто показувати дітям, які дії можна виконувати з тими чи іншими предметами, пізніше малюки зможуть фантазувати і самостійно використовувати потрібний інвентар.

Різноманітність ігрового матеріалу викликає у дитини інтерес до рухів, попереджає формування рухових стереотипів, розвиває творчі здібності, вміння використовувати фізкультурне обладнання у різних видах діяльності.

Організація самостійної рухової діяльності малюків передбачає постійне спостереження вихователя за ними і своєчасне переключення їхньої уваги з одного виду діяльності на інший, контролювання, щоб рухові дії чергувалися з короткочасним відпочинком. Крім того, педагог має стежити за правильним виконанням рухів у побутовій діяльності, під час ігор та прогулянок.

Отже, правильна організація рухової діяльності дітей – запорука їхнього гармонійного всебічного розвитку та міцного здоров’я. Завдання вихователя – грамотно організувати руховий режим дитини в дитсадку, а батьків –  оптимального рухового режиму дитини вдома.