Сумській дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №3

Що ж таке комп’ютерна залежність?

Комп’ютерна залежність — це патологічна тяга людини до роботи або проведення часу за комп’ютером. Це явище може привести до того, що підліток фокусуватиметься на віртуальному, а не реальному світі. Така залежність може дійти до того, що дитина починає ігнорувати потребу у їжі, туалеті, сні, фізичній активності і т.п. Навіть живе спілкування опиняється на маргінесі життя.

Підлітки – специфічна соціально-демографічна група. Активне фізичне, статеве, психічне та соціальне формування супроводжується збільшенням прагнення до самоствердження, самопізнання. Ці потреби задовольняються через різного роду комунікативні практики, які підліток самостійно реалізує. Дорослі менш контролюють його поведінку (не мають змоги, або не вважають за потрібне), часто пізно дізнаються про небезпечні форми прояву захоплень, зокрема, комп’ютерної залежності.

Головні ознаки початку залежності:

— небажання залишити роботу або гру на комп’ютері;

— роздратування через вимушені відво­лікання;

— нездатність або небажання сплану­вати заздалегідь кінець роботи або гри на комп’ютері;

— надмірні грошові витрати на постійне оновлення програмового забезпечення та пристроїв комп’ютера;

— забування про домашні справи, на­вчання, домовленості, зустрічі тощо упро­довж роботи або гри на комп’ютері;

— нехтування власним здоров’ям, гігієною й сном на користь спілкування з комп’ютером;

— готовність задовольнятися нерегу­лярним, випадковим харчуванням, не за­лишаючи комп’ютера;

— відчуття емоційного піднесення під час роботи або гри на комп’ютері;

— зловживання кавою та іншими пси­хостимуляторами;

— обговорення комп’ютерної тематики з усіма, хто хоча б трохи розуміється на цьо­му.

Найбільшу кількість часу за комп’ютером за власною оцінкою проводять діти віком від 13 до 15 років. Можливо, це пов’язано з тим, що їхню поведінку вже менше контролюють дорослі, а рівень самоконтролю ще дуже низький. Більш старша вікова група має більше навантаження, тому що потрібно здавати іспити, готуватися до складання тестів ЗНО. Вони, з одного боку, усвідомлюють шкідливі наслідки довготривалих комп’ютерних ігор, а з іншого – найбільш популярним для цього віку стає інтернет-спілкування з однолітками.

Багато хто може відповісти, що винна в усьому погана екологія або великі розумові навантаження не тільки в школі, а вже починаючи з сучасного дитячого садочка. Але мало хто замислюється над тим, що надмірна любов наших чад до технічного прогресу, зокрема, до комп‘ютерів, може мати дуже сумні для дитячого організму наслідки. Внаслідок відсутності необхідної для підтримання форми фізичної активності розвивається гіподинамія, захворювання очей (особливо – короткозорість), псується зір, бо в цей час людина рідше кліпає, внаслідок чого виникає сухість і подразнення очей. Під час кліпання виділяються сльози, які вимивають шкідливі речовини і очищують очі. А ще порушується постава, виникає деформація грудної клітки, зменшується амплітуда дихальних рухів. Також така людина не отримує достатньо кисню, оскільки проводить дуже багато часу в приміщенні. Під час роботи з комп’ютером шкідливими факторами є електромагнітне випромінювання і статистична електрика. Статистична електрика заряджає порошини й мікроорганізми, які “прилипають” до людини і підвищують небезпеку зараження.

У залежної людини можуть розвинутися проблеми у стосунках, агресивність. Ця залежність базується на прагненні особи отримати “відчуття віртуального світу”. У грі молодь втікає від дійсності у світ фантазій. Внаслідок цього залежний(-а) весь час прагне отримувати чергову “комп’ютерну дозу”. Коли ж можливості зануритися у комп’ютерний світ немає, то може наступити істерика (часто – у дітей).

Багато дорослих помічають, що їхні діти у захваті від сучасної техніки. Якщо нас, дорослих, спочатку розчулює любов малюків до досягнень прогресу, то незабаром батьки починають бити тривогу: діти готові добу безперервно проводити перед монітором. При цьому будь-які спроби батьків вимкнути комп‘ютер чи ноутбук супроводжується капризами і істериками малюка.

Звідки ж у малюків така непомірна пристрасть до комп‘ютерів? Нажаль, вона не вроджена, а набута. Причому з нашої подачі! Погодьтеся, дуже зручно втихомирити бешкетника, ввімкнувши йому мультик або запустивши цікаву гру: у домі настає бажана тиша та спокій! Так раз за разом, у вашого чада і розвивається комп‘ютерна залежність.

Підлітки зізнаються, що нерідко грають довше, ніж планували. А це часто негативно позначається на навчанні. Вчені виявили, що комп’ютерні ігри стимулюють лише певну частину дитячого мозку, тому діти повинні більше читати, писати й займатися математикою. До того ж, для гармонійного розвитку усіх ділянок дитячого мозку корисно бавитися на вулиці та якомога більше спілкуватися з іншими дітьми.

Оскільки дітям важко себе контролювати, вони можуть, майже не відриваючись, годинами грати в комп’ютерні ігри. У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп’ютерної гри.

Результати цих досліджень вражають:

– у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть виявлятися хронічні зміни у розвитку головного мозку;

– комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування, і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок;

– у дітей, які довго грають у комп’ютерні ігри, не розвиваються лобні долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвиватися до досягнення дорослого віку.

А ще – ми, батьки, практично не розмовляємо зі своїми дітьми, використовуємо слова на зразок: «відійди», «молодець», «швидше», «не торкайся», «залиши мене у спокої!».

Чого ми очікуємо від своїх дітей: ввічливості, успішного навчання; щоб їх було видно, але не чутно?

Варто запам‘ятати, що діти потребують нашої постійної уваги. Вчитися бути батьками ніколи не пізно. Нові інформаційні технології — один із викликів глобалізації. Сподіваюся, ми, дорослі, дамо на цей виклик гідну відповідь!

Що ж робити батькам, які в силу своєї занятості допустили надлюбов малюка до яскравого монітора, чарівних кнопочок на клавіатурі?

Зрозуміло кожному дорослому – не вийде раз і назавжди відвадити малюка від бажання доторкнутися поглядом і руками до монітора і клавіатури. А ось істотно зменшити час проведення перед яскравим екраном – цілком посильне для батьків завдання. Головне – володіти нехитрими знаннями і застосовувати їх на практиці, чим зараз і займемося.

Отже, як переключити увагу дитини від комп‘ютера на навколишній світ?

Більше спільно проведеного часу разом, більше спілкування! У гонитві за матеріальними благами ми часто стаємо не уважними до близьких людей. А діти – зменшена копія дорослих, яким також необхідна ваша участь, підтримка, допомога, порада. Чи варто дивуватися, коли, не одержуючи підтримки, живого спілкування, дитина вирушає на його пошуки у віртуальний світ. А в підлітковому віці – особливо! Поки малюк вам довіряє – не йдіть від живого спілкування, цікавтесь його життям, мріями. І тоді, ставши підлітком, ваша дитина завжди буде пам‘ятати, що підтримку і допомогу треба шукати не десь у віртуальному світі, а у вас, шановні батьки! Будьте для своїх дітей взірцем здорового способу життя, надійним порадником у всіх життєвих питаннях. Повірте, для дитини неважливих питань не буває, бо вона пізнає цей світ через спілкування з вами. Завжди знайдіть трошки часу, аби поспілкуватися зі своєю дитиною. Тільки ви можете її правильно зрозуміти, бо це частинка вас.