1.Не чекай. що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все. що ти для неї зробив. Ти дав їй життя, вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той-третьому, і це незворотний закон подяки.

3. Не зганяй на дитину свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо, що посієш, те й зійде.

4. Не стався до її проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, для неї вона важка не менше, аніж для тебе, а можливо і більше, оскільки у неї немає досвіду.

5. Не принижуй.

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини-це її зустрічі з дітьми.

7. Не звинувачуй себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Звинувачуй, якщо можеш – але не робиш.

8. Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в ньому творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, у яких буде рости не «наша», «своя» дитина, а душа, віддана на зберігання.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій те, що не хотів би, щоб робили твоїй.

10. Люби свою дитину будь-якою – неталановитою, невдахою, дорослою. Спілкуючись з нею – радій, тому що дитина – це свято, яке поки що з тобою.