Вікові кризи – умовна назва перехідних етапів від одного вікового періоду до іншого (перехід від одного етапу психічного розвитку до іншого). Сутністю кожної вікової кризи є перебудова ставлення дитини до середовища, зміна її потреб та мотивів, які є рушіями поведінки.
Криза 3-річного віку – це перехід від раннього віку до дошкільного віку. Трирічна дитина переживає становлення маленької особистості, все частіше можна почути характерну фразу для цієї вікової кризи «Я – сам!». Психологи визначили декілька основних ознак, що сигналізують про наявність у дитини саме кризи трирічного віку.
Упертість. У кризовий період – це одна з найяскравіших рис характеру. Дитина упирається з приводу та просто так. Головним її прагненням в цей період є досягнення необхідного, а не бажаного. Якщо мама покликала дитину їсти, вона буде твердити: «Не піду», навіть якщо їй хочеться їсти. Батьки, прагнучи виховати слухняну дитину, наказують її, тиснуть на малюка. Така поведінка – далеко не кращий вихід з цієї ситуації. Дитина, намагаючись реабілітувати себе, буде провокувати ще більше таких ситуацій, намагаючись показати своє «Я».
Негативізм. Проявляється у прагненні малюка зробити все навпаки, навіть всупереч своїм бажанням. Іноді непослух дитини батьки сприймають як негативізм. Коли дитина не слухається батьків, вона діє так, як їй хочеться, задовольняючи своє бажання. При негативізмі вона йде наперекір навіть собі. Негативізм зазвичай з’являється лише з батьками та близькими людьми, чужих сторонніх людей дитина слухається, поводиться спокійно і поступливо.
Норовливість. Дитина починає висловлювати всілякі протести не тільки проти своїх бажань і волі батьків, але й проти звичайних дії, і проти існуючого укладу. Протестує вона проти прийнятих правил, не погоджується їх виконувати (чистити зуби, митися).
Свавілля. Це прагнення виконувати самостійно всі дії та операції, незважаючи на те, що у дитини не вистачить умінь або сил їх виконати.
Знецінення. Це характеризується тим, що дитина, ще вчора висловлювала прихильність і любов до батьків, близьких людей, а сьогодні може грубити. Улюблені іграшки їй теж перестають подобатися, вона їх починає обзивати, а іноді кидати, розбивати, рвати.
У період кризи поведінка малюка непередбачувана, імпульсивна і направлена в основному негативно. Дитина – це маленький руйнівник, який всіляко намагається керувати батьками, відстояти свою точку зору, він хоче, щоб його бажання виконували. Із дитиною досить часто трапляються істерики і різкі зміни настрою.
Як успішно подолати кризу 3-х років?
Звертаючись до дитини, формулюйте свої прохання не у вигляді твердження («Іди їсти»), а у вигляді питання («Ти їсти будеш?», «Ти їсти будеш зараз чи пізніше?», «Ти будеш їсти рисову кашку або гречану?» в залежності від відповіді, яку ви очікуєте почути).
Поводьтеся з малюком, як з рівним. Запитуйте дозволу взяти його іграшку, обов’язково говоріть «Дякую», якщо малюк надав вам послугу. Так ви не лише уникнете негативізму і впертості з його боку, а й покажете малюкові хороший приклад для наслідування.
Направляйте енергію дитини в мирне русло, тобто пропонуйте заміну небажаним вчинків малюка (так робити не можна, а так можна), використовуйте гру для згладжування кризових моментів.
Поступайтеся дитині в «дрібницях», максимально розширте її права, дозвольте їй робити помилки, не втручайтеся в дитячі справи, якщо малюк про це не просить. Але в тому, що стосується його здоров’я і безпеки, а також здоров’я та безпеки інших людей – будьте непохитні – НІ, без жодних винятків!
Якщо малюк став чинити опір вашій пропозиції з почуття негативізму, просто зачекайте кілька хвилин. Йому потрібно трохи, щоб самому прийняти рішення.
Якщо у дитини, не дивлячись на ваші зусилля, почалася істерика, спокійно перечекайте її, і тільки потім поясніть, як треба поводитися і чому. Але не чекайте, що малюк зрозуміє вас так, як вам би хотілося, навіть якщо вам здається, що ви все дуже докладно роз’яснили.
Постарайтеся приділити максимум уваги трирічному малюкові, але не будьте нав’язливі.
Отже, рецепт від кризи трьох років дуже простий: терпіння, розуміння, творчі ігри і, звичайно ж, почуття гумору. Успіхів!