РАННІЙ І ДОШКІЛЬНИЙ ВІК

Як реагує дитина:

• погано спить, бачить нічні жахіття, прокидається й плаче та/або кличе на допомогу;
• боїться темряви, тварин, самотності або незнайомих людей, хоча не мала таких страхів раніше;
• частіше кричить та/або плаче, стала примхливою;
• хоче висіти в мами/тата на шиї, тримати за руку, обійматися; боїться, коли втрачає батьків із поля зору;
• страждає від енурезу, закрепів;
• втрачає побутові навички — чекає поки її нагодують, або вдягнуть;
• порушується мовлення, починає заїкатися;
• порушується пам’ять
• втрачає апетит або, навпаки, має підвищений апетит;
• раптово стає незграбною, тремтить або має переляканий вираз обличчя;
• стає дезорієнтованою, бігає без мети.

Як можуть допомогти батьки:

• грайте або займайтеся з дитиною творчими видами діяльності й у такий спосіб допомагайте їй виплескувати негативні емоції;
• заспокоюйте дитину словами та діями — обіймайте, тримайте за руку та забезпечуйте фізичний контак і комфорт;
• приділяйте дитині більше уваги;
• допомагайте дитині прожити негативні емоції, якщо вона загубила улюблену іграшку або річ чи втратила близьку людину, домашнього улюбленця;
• намагайтеся забезпечити незмінний режим сну та харчування для дитини;
• дозволяйте дитині спати поруч із вами, якщо вона цього хоче.

СТАРШИЙ ДОШКІЛЬНИЙ та МОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВІК

Як реагує дитина:

• проявляє регресивну поведінку, смокче палець, вередує;
• впадає в істерики, плаче;
• надто чутливо реагує на звуки, яскраве світло;
• тримається поруч із батьками, хвилюється про свою безпеку;
• поводиться агресивно — вдома та інших місцях;
• змагається з братами й сестрами за увагу батьків;
• бачить нічні кошмари, боїться темряви;
• емоційно дистанціюється від однолітків;
• має знижену концентрацію уваги, пам’яті;
• страждає від головного болю та інших симптомів дитячої депресії;
• боїться поганої погоди, повторення воєнних подій;
• імітує травмівну ситуацію.

Як можуть допомогти батьки:

• будьте терплячі й толерантні;
• приділяйте дитині достатньо уваги;
• обіймайте, тримайте за руку, особливо якщо дитина просить про це;
• дайте дитині змогу погратися — у грі легше обговорити те, що відбувається та як вона почувається;
• тимчасово знизьте вимоги до дитини;
• створіть розпорядок дня для дитини, але не перевантажуйте її;
• розкажіть дитині, що робитимете, якщо знову повториться стресогенна подія.