Сумській дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №3

Виховуючи дітей, батьки іноді стикаються з певними труднощами. Вони змушені проживати разом із дитиною всі стадії її дорослішання й усі пов’язані із цим проблеми. На різних етапах зростання в дитини відбуваються різні зміни тіла, стану організму, поведінки тощо. Деякі діти можуть відчувати тривогу у процесі змін у своєму житті. Помітивши прояви тривоги в дитини, батьки повинні бути максимально уважні.

Розгляньмо деякі поради, які допоможуть батькам краще зрозуміти своїх дітей у таких випадках.

1. Приділяйте увагу почуттям дитини. Дуже важливо бути уважними до почуттів дитини. Батьки повинні стежити за змінами в поведінці дитини, щоб зрозуміти причини її тривоги. Як тільки ви визначите причину, постарайтеся її усунути. Пам’ятайте, що в деяких дітей тривогу викликають певні ситуації або обставини.

2. Шукайте здорові ідеї, як упоратися з дитячою тривожністю. Батьки можуть розповісти дитині, як вони самі дають раду своїм проблемам і негативним емоціям. Таким чином, дитина спостерігатиме за вами й на вашому прикладі учитиметься долати тривожність.

3. Заохочуйте дитину. Дуже важливо, щоб батьки підтримували дитину, навчаючи її вміння долати тривогу. Залучайте дитину до нових занять у різних життєвих сферах, запропонуйте їй з’ясувати їх особливості. Це допоможе дитині цілісно бачити життя, шукати нові способи подолання життєвих труднощів. Якщо в дитини з’являються проблеми, не варто карати її за те, що вона їх спровокувала, ліпше дайте їй змогу самостійно з ними впоратися.

4. Вселяйте в дитину впевненість. Завжди переконуйте дитину, що все буде гаразд і ситуація складеться на її користь. Це підвищить упевненість дитини в собі, і вона оптимістично дивитиметься на життєві події. Якщо дитина впевнена в позитивному результаті подій, але перед нею постають певні труднощі, оптимізм і сила духу допомагають їй долати перешкоди.

5. Плануйте й винагороджуйте дитину за досягнення. Завжди винагороджуйте дитину за зусилля, яких вона докладає для виконання тих чи інших завдань. Заохочення батьків допомагає дитині досягати нових життєвих цілей. Поступово дитина починає любити те, чим вона займається. Укладаючи плани в різних сферах і впроваджуючи їх, розповідаючи дитині, як досягати поставлених цілей, винагороджуючи за їх досягнення, ви допомагаєте їй рости й розвиватися.

Якщо в дитини проявляється тривожність, а батьки не приділяють цій проблемі належної уваги й не допомагають дитині впоратися із нею, це може посилити рівень стресу у її житті. Тривожність здатна спричинити більш серйозні розлади, наприклад, синдром дефіциту уваги з гіперактивністю. Тому батьки повинні вжити заходів, перш ніж тривожність дитини переросте в хронічний стрес або розлад. Уникайте факторів, що викликають у дитини занепокоєння. Складіть докладний список таких факторів, а потім крок за кроком усувайте їх із життя дитини.

Нарешті, тривога – це не настільки серйозний емоційний стан, із яким годі впоратися або який не можна контролювати. Усе, що вам необхідно зробити, – знайти відповідний спосіб, за допомогою якого дитина зможе здолати свою тривогу.

Те, що нам казали, коли ми були дітьми:

Не біжи;

йди повільно;

швидко;

їж все;

мий руки;

чисти зуби;

мовчи;

кажи;

вибачся;

привітайся;

йди сюди;

відчепися від мене;

йди грати;

не заважай;

не біжи;

дивись, бо впадеш;

тим гірше тобі;

ти не вмієш;

ти маленький/а;

я сам/а зроблю;

ти вже великий/а;

йди спати;

вставай, вже пізно;

я працюю;

грай сам/а;

одягнися;

не стій на сонці;

йди на сонце;

не розмовляй з повним ротом…

Те, що ми хотіли б почути:

Ти красивий/а;

я щасливий/а, що тебе маю;

поговорімо про тебе;

як почуваєшся? боїшся?;

чому не хочеш?;

ти дуже славний/а;

ти дуже гарний/а;

розкажи, що ти відчував/ла?;

ти щасливий/а?;

мені приємно, коли ти смієшся;

плач, якщо хочеш;

кажи те, що хочеш;

чому страждаєш?;

що тобі не подобається?;

довіряю тобі;

мені здорово з тобою;

хочу розмовляти з тобою;

мені цікаво слухати тебе;

ти подобаєшся мені такою/им, якою/им є;

добре бути разом;

скажи, якщо я помиляюся…

Люблю тебе.

Навколо нас багато людей, що чекають на слова, які хотіли б почути… Будь ласка, будь щедрим/ю з близькими та важливими для тебе людьми.

“Коробка спокою”

Зберіть в одну невелику коробку, мішечок або чемоданчик всі речі, які ви або дитина можете використовувати в потрібній ситуації. Головне, постарайтеся покласти туди предмети для кожного з 5 почуттів. Вони допоможуть в момент стресу направити думки і емоції дитини в позитивне русло.

1. Тактильне відчуття. Маленький контейнер з м’яким пластиліном або глиною, спиннер, кубик рубика, м’яка іграшка, шматочок приємної на дотик тканини, антистресовий м’ячик з гумовими шипами для стискання рукою. А деякі речі, наприклад, “лизун” можна зробити разом з дитиною своїми руками по онлайн-рецептами, а потім помістити в пластиковий стаканчик або яйце від кіндер-сюрпризу.

2. Слух. Різні аудіозаписи на диску або в плеєрі – музика, аудіокниги, звуки природи. А ще запис вашого голосу або розмови з дитиною. Знайдіть те, що діє на неї заспокійливо. Можливо вашій дитині подобається звук дзвіночків або весняного дощу.

3. Нюх – важливе джерело асоціацій і спогадів. Ефірні масла, лосьйони або невеликі мішечки з прянощами, такими як кориця, можуть забезпечити заспокійливий запах для дітей. Це також може бути шматочок улюбленого мила або ароматні трави. Пошукайте разом з дитиною запахи, які викликають у неї щасливі і розслаблюючі спогади.

4. Смак. Трав’яний чай, жуйка, м’ята або карамель – улюблені смаки і заспокоюють, і додають сил.

5. Зір. Фотографії близьких і рідних людей, домашніх тварин, улюблених місць або щасливих подій створять приємний і спокійний візуальний ряд. Пошукайте такі фотографії разом, щоб включити їх в невеликий альбом для “коробки”. А підбадьорлива записка від мами, тата, вчителя або друзів відмінно підійдуть дитині, яка вміє читати.

6. Все разом. Пляшка мильних бульбашок поєднує в собі контроль дихання і спостереження за красивими бульбашками. Книжки-розмальовки з кольоровими олівцями або фломастерами теж забезпечують позитивний заспокійливий досвід від різних органів почуттів. Малювання допомагає дітям переключитися з неспокою на уяву і творчість.

Щоб “коробка спокою” вийшла по-справжньому корисною – наповніть її разом з дитиною, розпитавши її про те, на що їй подобається дивитися, які звуки вона любить чути, які дотики, запахи і смаки відчувати. Нехай вона знає, де лежить її “коробка спокою”, і як нею можна користуватися, коли вона засмучена і турбується про що-небудь. Таку коробку, мішечок або чемоданчик дитина може брати з собою куди завгодно: в поїздку, в гості, на прийом до лікаря і так далі.