…просто потрібно купити більше книг та більше з ним читати…

А ще

…більше з ним грати…

…більше розмовляти і ще багато чого «більше» можуть радити знайомі, подруги в інтернеті або родичі, якщо дитина вчасно не оволодіває мовленням.

Іноді батьки діляться переживаннями про те, що роблять усе можливе, але відчувають, що одного читання книг і збільшення кількості розмов недостатньо. Вони витрачають увесь свій ресурс на ігри з дитиною, проте навіть з часом не помічають значної динаміки в розвитку мовлення і потребують професійної підтримки фахівців.

Чому для одних дітей ці поради інколи можуть спрацювати, а для інших – аж ніяк ні? Чому не можна узагальнювати ці рекомендації для усіх дітей?

Щоб відповісти, важливо диференціювати поняття «затримка» та «розлад» мовленнєвого розвитку.

Про затримку розвитку мовлення говорять, як правило, до досягнення дитиною віку 3 років. Цей стан означає, що дитина не має супутніх труднощів у розвитку (комунікативної, інтелектуальної сфери, зниження слуху), і може компенсуватися спонтанно (без спеціальної допомоги фахівців). Такий малюк проходить всі стадії розвитку мовлення, але у повільнішому темпі, ніж його однолітки, і з часом наздоганяє їх розвиток. Декілька консультацій логопеда допоможуть батькам зрозуміти, на що варто звернути увагу під час гри та спілкування з дитиною, щоб вдома сприяти появі нових слів.

Розлади мовлення позначають широку групу труднощів в розвитку використання мови та мовлення (порушення артикуляції, лексико-граматичної сторони мовлення, зв’язного мовлення, прагматики комунікацїї, розуміння мовлення та ін.). Механізми, які беруть участь в розвитку мови та мовлення у такого малюка розвиваються вкрай повільно, специфічно, нетипово. Вони можуть бути ізольованими, а можуть спостерігатися як один із проявів розладів психічного, інтелектуального розвитку, комплексних порушень. Розлади в розвитку мовлення, зазвичай, не компенсуються самостійно, потребують тривалого часу для подолання, мають різну динаміку:

деякі діти за умови систематичної роботи з фахівцями з часом зможуть оволодіти мовленням на достатньо високому рівні для спілкування;

є діти, які зможуть користуватися мовленням частково – мати невеликий словниковий запас/ труднощі з розумінням або розбірливістю мовлення/ недостатньою функціональністю використання слів, що буде утруднювати спілкування. Вони часто потребують допоміжних засобів для комунікації;

а також діти, які будуть мати значні труднощі в оволодінні мовленням, вкрай малий або відсутній словниковий запас навіть за умови систематичного навчання. Для таких дітей альтернативна комунікація є основним засобом для спілкування з іншими людьми.

Що таке альтернативна та допоміжна комунікація можна почитати тут:

https://www.facebook.com/olha.tsys/posts/355960858681974

В ранньому віці відрізнити затримку від розладу мовлення може лише фахівець. Іноді, необхідне динамічне спостереження за розвитком дитини протягом декількох місяців, щоб зрозуміти темп та об’єм навичок, які засвоює дитина. Саме тому рекомендації в інтернеті не можуть враховувати індивідуальної картини розвитку дитини, не є об’єктивними та професійними.

Отже

Зважаючи на це, можна припустити, що дитячий колектив дійсно сприятиме розвитку мовлення, якщо малюк розуміє, як через гру та спілкування з іншими дітьми накопичувати нові слова і розширювати фрази, але робить це трохи повільніше, ніж його однолітки.

Дитина з розладами розвитку мовлення також може відвідувати дитячий садок досить успішно. Перебування в середовищі однолітків та організованої активності між ними певною мірою збільшує кількість комунікативних ситуацій, при цьому не гарантує прямопропорційного розвитку мовлення, оскільки самостійно розвивати процеси сприймання/ копіювання/ планування/ породження мовлення такій дитині вкрай складно. Без системної допомоги фахівців вона може мати труднощі в адаптації та поведінці/ дотриманні режимних моментів/ комунікації з іншими дітьми.

Така допомога не передбачена у межах масового загальноосвітнього дошкільного закладу, а надається в інклюзивно-ресурсних центрах; інклюзивних, спеціалізованих групах в ДНЗ; центрах раннього втручання; спеціалізованих центрах, які надають допомогу дітям, або ж на приватних консультаціях фахівців. Інтенсивність, об’єм, тривалість, форма допомоги визначається індивідуально, враховуючи розвиток, вік, актуальні потреби малюка, можливості сім’ї.

Мозок малюка найбільш пластичний в перші 1000 днів життя. Тому так важливо в цей період надати дитині саме ту професійну допомогу, яка дійсно є необхідною, а не ту, яку ми випадково почули від знайомих.